Із Берислава до Доманівки: як родина освітян почала нове життя
Після окупації Берислава родина Єльцових переїхала до Доманівки на Миколаївщині. Там вони зуміли не лише облаштуватися, а й відкрили центр розвитку для дітей та допомагають іншим переселенцям.
Анастасія та Інна Єльцови — освітянки з Берислава. Із кінця весни 2022 року вони живуть у селищі Доманівка Миколаївської області. На новому місці їм допомогли родичі, які дали житло.
Із дому родина забрала лише ноутбук, усе інше довелося купувати з нуля. «Я пам'ятаю, це коли в нас не було ні ложки, ні каструлі, ні вилки, взагалі, тарілки, ні рушника. То, звичайно, це дуже важко. З собою взяли тільки із техніки ноутбук, бо я розуміла, що мені треба працювати зі студентами», — згадує Інна.
Після переїзду Анастасія працювала в місцевому ліцеї та літньому таборі в Карпатах, а також продовжувала викладати онлайн у Бериславському фаховому педагогічному коледжі. Її мати Інна також лишилася в освіті та працює дистанційно.
Переселенці дізналися, що до Доманівки приїжджає міжнародна організація «Людина в біді» з інформацією про те, як започаткувати власний бізнес. Після зустрічі родина вирішила взяти участь у проєкті «Віднова». Вони розробили бізнес-ідею та отримали допомогу на її втілення.
Нині Анастасія відкрила в Доманівці центр розвитку для дітей. Також працює майстринею перманентного макіяжу. «Зараз я відкриваю центр розвитку для дітей. Також я зараз майстер перманентного макіяжу, роблю жінок дуже гарними та привабливими», — розповідає Анастасія.
Приміщення для центру надала селищна рада. У межах проєкту придбали меблі та техніку. «Отримався в нас такий маленький центр розвитку. Щоб діти могли поглинути знання. Але це було в інтерактивній формі, щоб дітям було цікаво, щоб вони розвивали своє критичне мислення», — каже Інна.
19 серпня в центрі стартували заняття. Основний напрямок — групова підготовка до школи та супровід першокласників. У планах — майстер-класи та заняття з гри на гітарі, волонтер уже знайшовся.
Інна Єльцова очолює раду внутрішньо переміщених осіб у громаді. Вона допомагає переселенцям із побутовими питаннями, адаптацією та організацією дозвілля. «Вірте в себе. Не бійтеся починати щось нове, навіть на новому місці, де все вам незнайоме і все на початковому рівні. Але це все можливо», — закликає Інна.
Попри облаштоване життя на новому місці, Анастасія зізнається: думками вона досі в рідному місті. «Берислав — це прифронтова зона, тобто червона. На жаль, ми туди приїхати і повернутися не можемо. Тому вся моя душа, весь мій поклик знаходиться там», — ділиться жінка. Вона мріє про повернення додому після завершення війни: «Вже не хочеться чути ці звуки сирен. Вже хочеться додому, мирного неба над головою і щоб все у всіх було добре».
