Фермери Херсонщини самі вивозили міни з полів, але компенсації не отримали

Голова Асоціації фермерів Херсонщини Віктор Гордієнко розповів, що спочатку міни з поля вивозив його батько на пікапі L200. Але небезпечних знахідок було так багато, що довелося залучати КамАЗ.

«Спочатку вивозив батько на L200. Це пікап такий. А потім просто їх тонни були, просто тонни. І ми задовбалися в машині возити, пригнали КамАЗ», — згадує він.

Чому аграрії ризикували

Фермер Сергій Сорокунський пояснив, що вони свідомо йшли на ризик, бо приблизно розуміли: поля біля села та підприємства, де не точилися бої й не стояли військові, могли бути безпечними. До того ж у господарстві були зобов’язання перед пайовиками, постачальниками та кредит на 20 млн грн, узятий ще у 2021 році.

«І не сіятись ми просто не могли», — каже Сорокунський.

Проблема з компенсацією

Ті, хто розчищав поля власними силами, без сертифікованих саперів, грошової підтримки не отримали. За новою процедурою, щоб претендувати на компенсацію, розмінування мають проводити фахівці з відповідними документами. Тому фермер, який у 2023 році самостійно очистив ділянку й витратив власні кошти, не може підтвердити ці роботи заднім числом — усе треба оформлювати заново.

Окрема проблема — юридичний статус таких земель. Навіть якщо поле засівають уже п’ятий рік поспіль, воно не вважається офіційно безпечним. У випадку із самостійним вилученням протитанкових мін постає й питання, куди їх дівали та хто взагалі мав право їх знімати.

У Міністерстві економіки наголошують: самотужки розміновувати небезпечно, і такі дії не дають юридичної підстави вважати землю очищеною. Фермерам радять не заходити на потенційно забруднені території, а звертатися до ДСНС, Національної поліції або Центру гуманітарного розмінування. Це дозволить встановити ступінь забруднення ділянки та, за потреби, подати заявку на державну програму розмінування.

Отже, після деокупації аграрії регіону опинилися перед складним вибором: чекати на офіційне розмінування роками чи ризикувати, обробляючи землю власними силами. Другий шлях дозволяє продовжувати господарську діяльність, однак не гарантує ані безпеки, ані визнання цих робіт державою.