Переселенці з Херсонщини купили хату на Одещині за $1700 і почали нове життя

Майже рік родина провела у Львові, де чоловік проходив реабілітацію після поранення, отриманого на фронті. Весь цей час вони шукали, де можна осісти, і об'їздили значну частину країни. Зрештою зупинилися на селі Пасад, що за 20 кілометрів від Балти.

Господиня зізнається: рік без власного даху над головою став важким випробуванням і фізично, і психологічно. «Коли у тебе немає свого будинку, то ти безхатченко, я так вважаю», — каже переселенка. При першому огляді нової оселі вона просто сіла на старий диван і заплакала: «Піде, згодиться, бо вже дуже важко було бомжувати цілий рік».

Будинок зведено за традиційною технологією — з гілок і глини, зовні вкритий цементною «шубою». Усередині дубова підлога, дах шиферний, але цілий. Двері подвійні, проте в деяких вікнах бракує другого скла. Також доведеться повністю перекладати грубку, бо стара споживає забагато дров.

Разом із хатою родині дісталося чимале господарство: 35 соток городу, погріб, сараї, гараж і ділянка з акаціями, яку вже приглядають під дрова на зиму. На городі встигли посадити кавуни.

Із зручностей у селі — місцевий магазин, агрофірма, відділення «Нової пошти» та «Укрпошта», яка приїжджає двічі на тиждень. Школи й садочка немає, тож дітей спеціальним автобусом возять до сусіднього села.

Порівнюючи нову хату з колишньою домівкою на Херсонщині — з євровікнами, ремонтом і повним обставленням — жінка не приховує різниці: «Хтось може сказати, що це сарай. Але те, що ми покинули там, і те, що зараз тут — це небо і земля». Найважче, за її словами, змиритися з тим, що комфортне життя лишилося позаду, але головне — усі рідні залишилися живими.

«У нас на Херсонщині були гарні будинки… Але аби тільки війна закінчилась, все посадимо і все виростимо. Головне, щоб люди перестали гинути і був мир», — підсумовує господиня. Своєю історією вона ділиться на YouTube-каналі «Нове життя біженців з Херсонщини», показуючи нову оселю та розповідаючи про пережите.