Олешки на ТОТ: без світла, газу й продуктів, останній заїзд машин був 26 травня

Про критичну гуманітарну ситуацію в місті розповіла начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко.

За її словами, погіршуватися ситуація почала ще взимку 2025 року. Раніше раз на кілька тижнів до Олешок вдавалося завезти продукти, медикаменти й пальне для генераторів, а тими ж машинами вивозили частину жителів. За цей час були неодноразові випадки травмування та загибелі людей, але можливість заїхати все ж існувала. З весною це стало майже неможливим: за чотири роки окупації територію щільно замінували.

«Останнє постачання продукти відбулося 26 травня. Тобто це той випадок, коли машини з продуктами заїхали в місто і вивозили з людей, які бажали виїхати, ризикуючи своїм життям», — каже Гасаненко.

2 червня під час спроби доставки загинули двоє людей, ще двоє дістали тяжкі поранення. 1 вересня чергова колона, що намагалася дістатися міста, натрапила на міни та розтяжки й повернула назад.

«Говорю страшні речі, але люди відчувають себе приреченими. Ситуація дуже складна, все, що можна купити, оцінюється, наприклад, в тисячу рублів. Кілограм цукру чи солі– тисячу рублів, чи є пластинка «Цитрамону» — тисячу рублів. Але насправді гроші не мають жодної вартості, тому що скільки б у тебе не було грошей, ніхто нічого не продає», — розповідає посадовиця.

Влітку людей частково рятували городи, але вирощувати щось заважають постійні атаки дронів. Найбільше бракує картоплі, борошна та м'яса. Майже немає зв'язку з медичними закладами, а встановити, чи людина померла, чи загинула від обстрілу, дуже важко. Через атаки люди майже не пересуваються містом, і тіла загиблих подекуди довго залишаються непохованими.

«Нема кому ховати навіть людей. Хоч тіло потрапляє у лікарню, в підвал, тому що морг давно розбитий, без світла, і люди там гниють просто. По-перше, дрони, по-друге, декуди вище ти не дійдеш. А за те, що ти поховаєш, ти ще можеш бути покараним, тому що всі тіла, які, начебто, загинули від обстрілів, їх заборонено ховати. Їх треба везти обов'язково в Каланчак, для того, щоб засвідчити "злочини ЗСУ"», — каже Гасаненко.

Ще одна загроза — пожежі. Через брак води загасити займання після обстрілів майже неможливо, тож люди залишають будинки й селяться в інших порожніх помешканнях, де є хоч якісь умови.

За підрахунками Гасаненко, раніше в місті залишалося близько двох тисяч людей, серед них 45–47 дітей. Але в травні ті, хто виїхав останніми, сказали їй, що цифра занижена — насправді йдеться про три-чотири тисячі.

Про організовану евакуацію з Олешок говорили, але на практиці її немає. Окупаційна влада спершу все заперечувала, потім почала визнавати потребу у вивезенні людей, називали навіть серпень, але далі розмов справа не пішла. Українська сторона самостійно організувати евакуацію з окупованої території не може, каже начальниця МВА.

«Хотіти і намагатися це одне, але самостійно зробити нічого не можна. Чітко зрозуміло, територія окупована, і за Женевськими конвенціями, саме окупанти мали би зберегти життя і здоров'я тих людей, забезпечити їх харчуванням, ліками та іншим. Але їм все одно. Навіть їх військові не мають та їжі», — додає вона.

Окремо Гасаненко розповіла про випадок, коли озброєні росіяни пограбували будинок, а на виході залишили п'ять тисяч рублів — нібито на покупки. За її словами, це радше насмішка, бо купити нічого не можна, а людей використовують як живий щит.

Раніше уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв, що вів перемовини про термінову гуманітарну евакуацію з Олешок та сусідніх населених пунктів лівобережжя — Голої Пристані, Старої Збур'ївки та Нової Збур'ївки. МЗС України заявляло, що жителі Олешок опинилися на межі виживання через дії російських військ: за даними міністерства, населення міста скоротилося з 24 000 до приблизно 2 000 осіб, а критична інфраструктура фактично зруйнована.