79-річна медсестра з Херсона продовжує працювати після втрати квартири

Марія Шаповалова з Херсона у свої 79 років щодня виходить на роботу. Медицині вона присвятила 62 роки життя. Жінка зізнається: жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Своїх пацієнтів знає поіменно і для кожного намагається підібрати слова підтримки.

Професію Марія обрала ще в дитинстві. Після закінчення Херсонського медичного коледжу, вже за три дні після випускного, вона вийшла на роботу. Перші п'ять років була операційною сестрою. Згадує, що інколи не виходили з операційної добами. Потім був переїзд до Херсона, робота дільничною та старшою медсестрою, а згодом — 45 років у фізіотерапії.

«Вдало обрала професію. Вона мене любить, я її люблю. Як людина щаслива? Коли вона йде на роботу з радістю і вертається додому також з радістю. От мені пощастило», — каже Марія.

Із початком повномасштабного вторгнення працювати стало важче. Методи фізіотерапії не змінилися, але пацієнти тепер інші — багато травм, зокрема мінно-вибухових. Людей, які потребують допомоги, побільшало. Марія розповідає, що пацієнтів тепер ще й доводиться підтримувати морально — пригощає смаколиками, шукає слова розради.

У ніч із 2 на 3 червня багатоповерхівка, де жила Марія, потрапила під масовану дронову атаку. Жінка розповідає, що скидів було стільки, що ніхто їх не рахував. Почалася пожежа на четвертому поверсі, потім перекинулася на п'ятий. Марія гасила вогонь до третьої ночі, доки голова ОСББ не вивів її з будинку через густий дим. «В нашому під'їзді двоє згоріло», — каже вона.

Тепер жінка живе в родичів, її квартира непридатна для проживання. Проте виїжджати з міста не хоче. «Роботу прикро залишити, тому що якщо я поїду, на цьому моя робота закінчиться. Оце мене найбільше тривожить», — зізнається Марія. Водночас розуміє, що треба їхати: «80 років, квартири немає, постійно у родичів — не справа, треба своє щось».

Підтримує жінку квітка спатифілум, яку вона принесла з дому на роботу після руйнування квартири. Квітка двічі падала й розбивалася, але Марія її щоразу рятувала. Тепер для неї це оберіг. «Я для себе думаю: як він оживе, а ще якщо заквітне — жіноче щастя — значить буде скоро перемога. Знаєте ж, треба ж у щось вірити. От я вірю. Як квітка піднялась — і ми всі піднімемось, і все буде добре у нас. Оберіг мій», — ділиться Марія Шаповалова.