День міста в Херсоні: Шанько звернувся до містян і згадав місця, з якими пов'язане життя

У зверненні він перелічив місця, знайомі кожному, хто тут виріс чи жив: вулиці, парки, кінотеатри, магазини. З кожним із них у містян пов'язані свої роки, зустрічі та особисті історії.

До повномасштабного вторгнення, згадує Шанько, домовлятися про зустріч було просто — достатньо було назвати знайомий орієнтир. Для когось це вулиця Європейська, якою щоранку йшли на роботу чи навчання. Для когось — «Фабрика», де у вихідні бракувало вільних місць для паркування. З друзями збиралися в парку Шевченка біля дуба, щоб гуляти, кататися на атракціонах і купувати морозиво. Перед концертами — біля «Ювілейного», де завжди було людно: там зустрічали друзів, чекали на тих, хто запізнювався, фотографувалися.

Своя історія і в «Таврії В» — одного з небагатьох торгових просторів, які донедавна продовжували працювати в місті. А легендарна стела, каже очільник МВА, раніше була простим орієнтиром: побачив — і знаєш, що ти вдома. Тепер біля неї зустрічають волонтерів, журналістів і міжнародних партнерів, які приїздять, щоб допомогти та розповісти про Херсон. Для когось же місто назавжди залишиться містом студентських років — часу перших великих планів, нових друзів і самостійного життя.

Багато з цих місць сьогодні змінилися до невпізнання. Там, де раніше лунали розмови, сміх і музика, тепер тиша, яку переривають звуки вибухів. Та спогади, наголосив Шанько, знищити неможливо: вони живуть і в тих, хто щодня бачить рідне місто, і в тих, хто сумує за ним за сотні чи тисячі кілометрів.

«Вірю, що обов'язково настане день, коли повернуться всі, хто був змушений залишити Херсон через війну», — сказав він.

За його словами, містяни знову пройдуться знайомими вулицями вже без страху за своє життя, зустрінуться біля кінотеатру «Україна», зайдуть у кав'ярню поруч і побачать близьких, з якими їх розлучила війна. І знову матимуть те, чого сьогодні бракує багатьом, — відчуття, що вони вдома.