У Херсоні презентували збірку Наталі Шушляннікової «Натхнення. Шлях до перемоги»

Презентація відбулася просто в Херсоні, у програмі театрального фестивалю «Мельпомена Таврії». Нова збірка Наталі Шушляннікової — це близько 200 поезій, створених протягом 2024–2026 років. За словами авторки, половина книги присвячена місту, а половина — людям: «Половина книги — це Херсон, і половина книги — це присвяти херсонцям, волонтерам, працівникам громадського сектору. Тим людям, які сьогодні пліч-о-пліч допомагають один одному жити».

«Натхнення. Шлях до перемоги» — вже третя збірка поетеси, видана під час повномасштабного вторгнення. Цикл відкрила книга «Натхнення. Окупація» з віршами 2022 року, продовжила «Натхнення. Бути. Протистояння» про події 2023-го. Третю частину Шушляннікова задумувала саме як дорогу до перемоги. Поезія для неї — спосіб дати раду страхам: «Ми можемо багато казати про емоційний інтелект, коли ти перетворюєш страх або паніку, або якийсь стрес. Ти перетворюєш його, трансформуєш. У мене це поезія. Я так долаю свої страхи».

Дизайн усіх трьох книг створила художниця Ольга Гоноболіна. Збірки виходять щороку — до дня народження авторки, і цю традицію вона започаткувала п'ять років тому.

На презентації виступив заслужений діяч мистецтв України Олексій Пономарьов. Він написав п'ять пісень на вірші Шушляннікової з попередніх збірок: «На початку повномасштабного вторгнення я побачив, що Наталя викладає кожного дня новий вірш і мені захотілось написати декілька пісень, тому що мені здалось, що в цих текстах відображається саме біль і проблема нас всіх, хто залишився в Херсоні».

Прийшла на презентацію й Ірина Сафонова, яка познайомилася з поетесою вже під час війни. За її словами, творчість Наталі вона відкрила для себе пізніше: «Все те, що вона пише, це вона, вона надихає, вона мотивує, вона вміє сказати міцне слівце для того, щоб струснути».

Світлана Заболотня знає Шушляннікову ще зі студентських років і бачила її і як мисткиню, і як волонтерку. Вона пригадала, як під час окупації поетесі радили не писати віршів: «Вона каже: "Я не можу, це як дихати, це як жити"». За словами Заболотньої, з перших днів окупації Наталя допомагала людям вижити.

Під час зустрічі Шушляннікова згадала перші місяці після звільнення міста, коли Херсон залишався без опалення та води. Тоді вона розвозила вогнетривку червону цеглу, яку клали на газові плити, щоб гріти оселі. «Вижили, і теж не топили, і пережили. Тому я сподіваюся, що ми знайдемо якісь внутрішні ресурси, може давні, може сучасні. А взагалі сподіваюся, що все ж таки буде шлях до перемоги», — сказала поетеса.