«Всі заслуговують на життя»: як черкаська зооволонтерка рятує тварин із прифронтових міст

Жанна Тарасенко почала допомагати тваринам ще школяркою — вигулювала собак, прибирала вольєри та шукала їм нових господарів. Із початком повномасштабної війни її волонтерська робота вийшла за межі Черкас: виникла потреба вивозити тварин із зони бойових дій, лікувати їх і прилаштовувати.

Перший великий виїзд стався після підриву Каховської ГЕС. Жанна згадує, що вранці побачила відео з Херсона й одразу вирішила їхати, хоча власного транспорту та кліток не мала. Дібратися допомогли київські волонтери та благодійні фонди. Під час тієї евакуації команда привезла близько 20 котів і 15 собак — серед них були і цуценята, і дорослі тварини, яких доводилося витягувати з води.

«Була собака Жуля, яка з лівого берега припливла з цуценятком у зубах. Її потім упізнали з окупованих територій», — розповідає волонтерка. Інша історія — про собаку Бусю, яку лишили на ланцюгу з цуценятами. Її встигли врятувати, а колишні власники, які переїхали до Черкас, відмовилися забирати тварину. Утім, зрештою і Буся, і всі її діти знайшли нові родини.

За час повномасштабної війни волонтери вивезли щонайменше 100–200 тварин. Окрім евакуації, команда відкриває вольєри, знімає з ланцюгів залишених тварин і залишає корм. Особливо болюча тема для Жанни — тварини, яких господарі покинули прив'язаними.

Нині команда з 13 людей працює як єдиний механізм: хтось евакуює, хтось лікує, хтось займається перетримкою. Велику увагу приділяють стерилізації — єдиному гуманному способу контролювати кількість безпритульних тварин. Волонтери організовують збори, допомагають з оплатою.

«Буває, що вигораєш і немає сил. Але коли бачиш евакуйовану тварину з новими господарями на вулиці — це задоволення, заради якого готова працювати. Особливо коли розумієш, що ця тварина вижила, бо її вивезли з міста, яке росіяни зрівняли із землею», — ділиться Жанна.

Вона закликає містян, які не можуть забрати тварину, хоча б зняти її з ланцюга та відкрити вольєр. Попри складну ситуацію, черкасці активніше беруть тварин додому, але охочих досі менше, ніж тих, хто чекає на свою сім'ю.