Вирви, бліндажі та вербовий ліс: як війна змінила степи Херсонщини

Протягом весни та літа науковці біосферного заповідника «Асканія-Нова», Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного, Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка та Херсонського державного університету спільно з Українською природоохоронною групою провели шість експедицій. Вони вивчали, як бойові дії вплинули на степові екосистеми правобережжя.

На схилах Інгульця, де у 2022 році тривали бої, збереглася первинна степова рослинність. Дослідження вирв тут розпочали ще у 2022-му на території НПП «Кам'янська Січ», але через безпекову ситуацію роботу перенесли вглиб від лінії фронту. Цьогоріч вчені описали понад 20 вирв.

«Ми почали наші дослідження в Кам'янській Січі, то що ми там бачили: по-перше, ці степи декілька разів на рік горять, тому що обстріли, і практично щорічно і по декілька разів і, фактично, мова йде про сотні пожеж тільки на території Кам'янської Січі», — розповів головний науковий співробітник заповідника «Асканія-Нова», доктор біологічних наук Іван Мойсієнко.

Вирва — це не просто заглиблення, а складна структура з котловану та зони викиду ґрунту. Земля розлітається асиметрично: з одного боку утворюється насип, з інших — менші підвищення. На одну вирву науковці роблять 7–9 описів, на що йде кілька годин.

Старший науковий співробітник Національного ботанічного саду НАНУ Тимур Бедернічек зазначає: цю тему довелося вивчати фактично з нуля, адже після попередніх воєн забруднені території або лишали, як у Франції — Зона Руж, або не досліджували. Тепер є можливість спостерігати за відновленням у реальному часі.

«Бачимо воронку, яка утворилася, потім, як вона виглядає через місяць-рік, або 4 роки. Оця частина Херсонщини і Миколаївщини, обидва береги Інгульця, дуже вдала для проведення досліджень», — каже Бедернічек.

Паралельно вчені вивчають «Тарутинський степ» на Одещині, де лишилися старі вирви від військових навчань 1980-х. Невелика вирва може зарости степовою рослинністю за кілька років, а от бліндажі та капоніри, за словами Мойсієнка, не відновляться ніколи. Через вологий мікроклімат там з'являються лучні рослини, чагарники та дерева.

«Якщо пожежа — нічого не потрібно робити, тільки оберігати, щоб степ кілька років хоча б не горів. Якщо бліндаж, то треба обов'язково проводити рекультивацію — вирівнювати територію, відновлювати геометрію цього схилу степового і засаджувати рослинами», — пояснює Мойсієнко.

Окремо науковці обстежили 13 курганів із 31 на Херсонщині. На багатьох із них окупанти облаштували бліндажі, окопи, а на одному вирили величезний капонір для техніки. На пошкоджених ділянках корінна степова рослинність знищена або ледь виживає.

Унікальне явище — вербовий ліс на дні Каховського водосховища. За три роки верба в середньому сягає 6–6,5 метра заввишки. Старша наукова співробітниця Інституту ботаніки Катерина Романенко каже: «Вербовий ліс, який виріс на дні Каховського водосховища, це зараз просто унікальне і рідкісне явище. Ми зараз спостерігаємо третій рік формування саме рівновікового лісу. Це унікальне явище, яке займає площу 65 тисяч гектарів».

У лісі вже сформувалася ярусність: верба й тополя утворюють верхній ярус, тамарикс — чагарниковий, а очерет та осока — трав'яний. Науковці порівнюють це з відродженням Великого Лугу. Дані польових досліджень поєднують із супутниковими знімками Sentinel-2, що дозволяє оцінювати стан лісу на великій території.

У серпні та восени вчені продовжать вивчати вплив бойових дій на степові екосистеми Херсонщини.