«Нема часу лікуватися»: херсонський волонтер розповів про атаку дрона та повернення до роботи

Разом із напарником Русланом вони потрапили під удар, коли виїхали на власному авто до місця базування броньованого транспорту. Це сталося о 5:30 ранку, коли волонтери прямували евакуювати родину з селища Комишани.

«З напарником сіли на власне авто, щоб доїхати до базування нашого броньованого транспорту. Ми вже виїхали з перехрестя на вулицю і одразу відбувся удар. Його було не чутно. Одразу спалах, скло побилося. Оглянув свого напарника, себе, побачив, що витікаю», — згадує Денис.

Дрон здетонував об асфальт біля пасажирської сторони, де сидів Денис. Уламки пішли по його боці. Більшість із них стримали бронежилет і шолом, але кілька застрягли в тілі: один — біля хребта, ще два — за вухом та у скроні. Руслан отримав легші поранення — уламок у праве плече та дрібні порізи від скла. До лікарні волонтерам допомогли дістатися люди, які проїжджали повз.

«Нема часу лікуватися. Треба працювати. Лікарі сказали, якщо в голові будуть якісь симптоми не дуже добрі, то звернутися до них. Той, що уламок, самий більший, який залетів у м'язи спини, — може, залишу на згадку, що це війна та біль», — каже волонтер.

У лікарні Денис написав згоду доліковуватися вдома, бо бачив, що місць для важкопоранених не вистачає. Нині він уже знову у справі — отримав новий захист замість пошкодженого і повернувся до виїздів. До волонтерства чоловік ремонтував машини, а до фонду долучився у лютому цього року. За його словами, виїздів уже дуже багато: за день до атаки він тричі їздив у Дар'ївку та двічі — у Білозерку.

«Дарують вони мені свої обійми, їхні сльози, радощі. І заради цього працюю, що я допоміг людям. Моя мати теж займається евакуацією, вона живе у Дніпрі, і теж евакують з інших напрямків людей. Тут не в мотивації справа, тут просто ми всі козаки-козачки. І це у нас в серці. Якщо не ми, то хто?» — додає Денис.