Ветеран ЗСУ на Тернопільщині вирощує кавуни: понад 5 тисяч саджанців на гектарі

На баштані висадили понад 5 тисяч саджанців шести різних сортів. Посадка була пізньою — наприкінці червня, тоді як на сході країни це роблять на початку місяця, — але партнери розраховують зібрати понад 15 тонн кавунів до середини жовтня.

Павло Бич долучився до ЗСУ добровільно в перші дні повномасштабного вторгнення і служив до січня 2026-го. Після повернення взявся за родинну справу — вирощування сої та злакових. Разом із рідними він обробляє понад 20 гектарів власної та орендованої землі.

«У масштабах аграрної сфери це мізер. Але мої рідні десятиліттями працюють на землі, тут, у рідному селі Надрічне. Тому природно, що і я підтримую цю справу», — розповідає пан Павло.

Кавуни стали спільним експериментом із Миколою Бабенком — вимушено переміщеною особою, який на Донеччині мав власну справу з вирощування та реалізації овочів, а через війну все втратив. Саджанці виростив саме він. Висаджували під клейонку, з поливом і широким міжряддям.

Серед причин, які зменшили врожайність, — пізня посадка, дощі та тумани. Частина поля лежить у низовині, тож у прохолодні ночі рослини замерзають. А коли кавун уже набрав цукристості, зайва вода змушує його інтенсивно рости, і він тріскає. Були й випадки, коли на поле приходили й збирали кавуни чужі люди. Проблему вирішили, встановивши камери з автономним живленням.

Попри це, результат перевершив очікування. «Наші кавуни не гірші за херсонські, і на ринку ви їх не відрізните», — каже ветеран. Продукцію збувають на Бережанщині та в Тернополі, власних торгових точок не мають.

За словами Павла Бича, вирощування на одному гектарі потребує близько 100 тисяч гривень — це саджанці, робота, догляд і збір. З добре родючого поля можна отримати продукції на 300 тисяч гривень за закупівельними цінами. Кавун як культура потребує зміни місця висадки, тож наступного року на цій ділянці його вирощувати не можна. Натомість місцеве виробництво має перевагу: витрати на логістику менші, ніж у привозного продукту.

Партнери розглядають і переробку частини врожаю — наприклад, квашені кавуни, які пан Павло куштував на війні. Ще одна ідея — «дружнє поле», куди сім'ї могли б приїхати, побачити баштан, скуштувати ягоди на місці й обрати кавун додому.

На полі нині росте шість сортів: «Жако», «Оранж Кінг», «Балатон», «Вірго», «Тамерлан» та ще один класичний смугастий сорт. Плоди важать від кілограма-двох до понад 10 кілограмів.