СІЗО №2 у Сімферополі: журналісти встановили працівників, куди вивозили людей із Херсонщини

Йдеться про Леоніда Ковеха та Жаната Ахметова. За документами, які оприлюднила спільнота KibOrg, Ахметов у 2023 році обіймав посаду заступника керівника відділу режиму СІЗО №2, а Ковех очолював цей відділ. Кілька колишніх бранців упізнали Ахметова на фотографіях, які їм показали журналісти. Один зі свідків звинуватив його в побитті ув'язнених. Частина опитаних розповіла, що Ковех контролював застосування насильства і сам у ньому брав участь. Це свідчення людей, які перебували в ізоляторі, а не встановлена судом вина.

Для розслідування журналісти поговорили з 13 колишніми бранцями сімферопольського СІЗО №2, отримали свідчення ще трьох людей через їхніх представників і поспілкувалися приблизно з двома десятками родичів утримуваних. Також вони вивчили документи, відповіді російських установ і дані KibOrg.

Один із героїв матеріалу — чоловік, якого журналісти називають Анатолієм (ім'я змінене з міркувань безпеки). За його словами, після окупації рідного міста він допомагав пораненим українським військовим дістатися підконтрольної Україні території. У серпні 2022 року його затримали озброєні люди. Чоловік розповів, що його утримували в місцях ув'язнення на Херсонщині, катували й примушували підписувати документи, змісту яких він не міг прочитати. Згодом його перевезли до СІЗО №2 у Сімферополі. Загалом він провів у російському ув'язненні три з половиною роки й виїхав з окупованої території у квітні 2026 року. Близько шести місяців із цього часу він перебував без пред'явлення обвинувачень, доступу до адвокатів і зв'язку з родиною.

У матеріалі є епізод, пов'язаний безпосередньо з Херсоном. Журналісти ознайомилися з відповіддю кримського управління ФСБ батькові жінки, викраденої в місті. Російська спецслужба пояснювала її утримання тим, що вона виступала проти російської війни. Пізніше стало відомо, що жінку тримали без зв'язку із зовнішнім світом у СІЗО №2. Її імені розслідування не називає.

Колишні ув'язнені розповіли журналістам про побиття, застосування електрошокерів і собак, брак медичної допомоги та примусове виконання російського гімну.

Журналісти також вивчили десятки відповідей російських установ родичам і адвокатам зниклих цивільних. У багатьох випадках відомства не підтверджували, що люди перебувають під їхнім контролем. Через це родини могли шукати близьких, поки ті сиділи в установі без зв'язку із зовнішнім світом.

Для херсонців це розслідування дає конкретний напрям пошуку відповідей про викрадених під час окупації: задокументовано перевезення людей із Херсонщини до СІЗО №2, встановлено частину працівників установи та зафіксовано свідчення колишніх бранців. Скільки саме мешканців області пройшли через цей ізолятор і де перебувають ті, хто досі не повернувся, з оприлюднених матеріалів встановити неможливо.