«Питання не як пережити зиму, а як пережити осінь»: в Олешках люди їдять старий маргарин і варять портулак

Нове свідчення з окупованого міста оприлюднила журналістка Марія Семенченко, яка підтримує зв'язок із людьми, що залишаються в Олешках. За її словами, в місті бракує найпростішого: молока, яєць та інших базових продуктів. Іноді вдається виміняти кілька склянок крупи.

Нещодавно хтось знайшов у підвалі зруйнованого й затопленого підприємства маргарин 2021 року виготовлення і приніс його на місцевий базар. «Я його розрізав — всередині він більш-менш, можна їсти», — розповів співрозмовник журналістки.

У нього ще залишилися картопля й помідори. Цибуля та морква цього року не вродили. Єдина підготовка до холодів, яку вдалося зробити, — насушити зелень. «Яка підготовка до зими? А що ще ми можемо зробити, якщо нічого немає? Не стоїть питання, як пережити зиму, стоїть питання, як пережити осінь», — переказує його слова Семенченко.

На Херсонщині портулак називають гладуном. Зазвичай це городній бур'ян, хоч і придатний до споживання. Тепер його варять. Співрозмовник журналістки поки готує портулак лише для собаки та кота, але інші люди, за його словами, вже змушені труїти домашніх тварин, бо не мають чим їх годувати й не хочуть дивитися, як ті повільно гинуть від голоду.

Раніше вулицями міста бігали зграї здичавілих голодних собак. Тепер їх майже не залишилося. Ті, що вижили, розтягують тіла загиблих російських військових. Чоловік бачив, як пес тягнув вулицею предмет, схожий на людську ногу.

Голод — не єдина загроза. За словами місцевих, російські безпілотники постійно атакують людей та цивільні автівки. Люди гинуть, коли йдуть по воду, працюють на городі або просто пересуваються вулицею. Дороги навколо міста заміновані, безпечного й постійного маршруту евакуації немає. Спроби завезти продукти теж обертаються смертельним ризиком. Востаннє їжу до Олешок вдалося доправити 28 травня, а днями росіяни розстріляли автівку з продуктами.

10 вересня про критичну ситуацію написала Ірина-Естер Вратарьова — продюсерка, сценаристка та речниця благодійної організації Humanity, яка допомагає людям виїжджати з тимчасово окупованих територій. Вона зазвичай уникає публікацій про окуповані території, бо будь-яка згадка може наразити людей на небезпеку, але цього разу мовчання вже не захищає. «Блокада — це голод і безвихідь. Потрібен тиск міжнародних організацій», — написала Вратарьова. За її словами, організація планує працювати з великими світовими медіа та надавати журналістам перевірену інформацію і спікерів, які перебувають безпосередньо в Олешках. «Там голод! І там лишаються в блокаді не лише дорослі, а й діти. Це тисячі людей. Вони не можуть вийти навіть пішки. Все заміновано. Там не підвозять ліки та їжу. Там тіла людей на вулицях», — закликала вона говорити про місто.

Дописи про катастрофу поширили режисерка й письменниця Ірина Цілик, акторка Ірма Вітовська-Ванца та письменниця Тамара Горіха Зерня. «З жахом зрозуміла, що я так мало знаю про це. Ну, тобто мені давно відомо, що Олешки окуповані, і люди там у сильній скруті, але я чомусь не бачила в новинах, що там дійшло до гуманітарної катастрофи», — зізналася Цілик. Вона зауважила, що дістати фото й відеодокази з окупованої території надзвичайно складно, і поставила запитання: «Якщо там така страшна біда, чому про все це не говорять дуже гучно на державному рівні?!»

Про катастрофу відомо щонайменше з весни. Наприкінці березня Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв про гуманітарну катастрофу в Олешках і закликав Росію забезпечити гуманітарний коридор, а Міжнародний комітет Червоного Хреста — сприяти евакуації цивільних та допуску допомоги. У травні про важке становище згадував Президент України Володимир Зеленський, визнавши, що евакуація надзвичайно складна. У червні увагу привертала голова Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук, наголошуючи, що російські військові фактично використовують цивільних як живий щит.

За даними волонтерів, навесні в Олешках могли залишатися близько тисячі людей, серед них приблизно 50 дітей. Точну кількість встановити неможливо. До повномасштабного вторгнення населення міста перевищувало 20 тисяч.