Після Херсона й Одеси: які міста під загрозою енергетичного колапсу взимку

Увечері 31 серпня російські війська атакували Одеську ТЕЦ, що входить до групи «Нафтогаз». Пошкоджено частину основного та допоміжного обладнання, на території станції триває розбір завалів. Лише після цього фахівці зможуть остаточно оцінити масштаб руйнувань.

Це вже не перший такий удар за останні тижні. Наприкінці серпня критичних руйнувань зазнала Херсонська ТЕЦ — фактично виведено з ладу теплогенеруюче та енергогенеруюче обладнання. Влада міста вже попередила мешканців, що розраховувати на роботу станції в звичному режимі взимку не варто, і рекомендує сім'ям із дітьми та людям похилого віку розглянути можливість виїзду на осінньо-зимовий період.

Енергетичний експерт, професор Полтавської політехніки Станіслав Ігнатьєв пояснює: проблема Херсона — це не просто пошкоджена електростанція. Це питання життєздатності всієї централізованої інфраструктури великого міста під час систематичних атак. ТЕЦ одночасно забезпечує місто теплом та електроенергією, тому її втрата створює каскадний ефект: потрібно окремо забезпечувати електропостачання, окремо — виробництво тепла, живлення котелень, насосних станцій, водоканалу, лікарень.

Найскладніша ситуація — саме з теплом. Електроенергію можна передати на сотні кілометрів, а теплову енергію — ні. Якщо велика ТЕЦ забезпечувала централізованим теплом значну частину міста, швидко замінити її неможливо. Тому для Херсона зараз фактично єдиний вихід — максимальна децентралізація теплопостачання: локальні та блочно-модульні котельні, когенераційні установки, резервні генератори, автономне опалення для лікарень та соціальних закладів.

Ігнатьєв закликає не вважати евакуацію емоційним рішенням: «Це елемент управління енергетичним ризиком. Чим менше людей залишатиметься залежними від пошкодженої централізованої системи під час морозів, тим меншим буде ризик гуманітарної кризи».

За словами експерта, сценарій Херсона може повторитися в інших містах. Він умовно виділяє два рівні ризику. Найвищий — прифронтові міста: Херсон, Харків, Запоріжжя, Суми, а також населені пункти Дніпропетровської та Донецької областей. Близькість до фронту розширює арсенал засобів ураження та скорочує час реагування ППО. У Херсоні ситуація ще складніша: критична інфраструктура постійно перебуває в зоні вогневого впливу, тому відремонтоване обладнання можуть атакувати повторно ще до завершення відновлення.

Другий рівень — великі промислові міста з високою концентрацією енергетичної інфраструктури: Харків, Запоріжжя, Дніпро. Для них небезпечне не обов'язково знищення однієї станції. Набагато серйознішим може стати одночасне або послідовне ураження генерації, великих підстанцій, трансформаторів і теплових вузлів. Тоді виникає каскадний ефект: формально генерація існує, але електроенергію неможливо доставити споживачу; котельня справна, але без електроживлення не працюють насоси.

Ігнатьєв наголошує: оцінювати енергетичну безпеку лише за принципом «працює чи не працює електростанція» вже неправильно. «Ми повинні оцінювати весь ланцюг: генерація → магістральна мережа → підстанції → розподільні мережі → критична інфраструктура → кінцевий споживач. Якщо вибивається хоча б одна критична ланка, виникають масштабні обмеження», — пояснює він.

Попри високі ризики для окремих міст, тотального тривалого блекауту всієї України експерт не прогнозує. Енергосистема стала більш адаптивною: є імпорт з Європи, відновлено частину генерації, встановлюється розподілена газова генерація. Але ризик локальних енергетичних криз у конкретних містах він оцінює як дуже високий.

«Ситуація Херсона показує, як може виглядати найгірший локальний сценарій: противник не намагається одномоментно "вимкнути всю Україну", а систематично руйнує ключові об'єкти конкретного міста, ускладнюючи їх ремонт повторними атаками», — зазначає Ігнатьєв.

У мороз мінус 10–15 градусів відсутність електроенергії протягом кількох годин — складно, але керовано. А от відсутність централізованого теплопостачання протягом кількох діб — це вже потенційна комунальна катастрофа. Після охолодження будинків існує ризик замерзання води в системах опалення, пошкодження внутрішньобудинкових мереж, водопостачання та каналізації. Тоді навіть після відновлення генерації швидко повернути тепло в тисячі квартир неможливо.

Тому головним показником готовності міста до зими, на думку експерта, має стати не кількість мегаватів доступної генерації, а кількість годин або діб, протягом яких критична інфраструктура здатна автономно функціонувати після втрати зовнішнього енергопостачання.

«Херсон сьогодні фактично демонструє, чому Україні необхідно переходити від концепції "відновити те, що зруйнували" до концепції "побудувати систему, яку неможливо знищити одним ударом". Це принципово різні підходи», — підсумовує Ігнатьєв.

Майбутня модель стійкого міста — це не одна велика ТЕЦ, а мережа десятків менших джерел, фізично рознесених територією. Знищити таку систему одним або навіть кількома ударами набагато складніше. Часу на децентралізацію енергетики фактично вже немає — її потрібно завершувати не «в перспективі», а до початку морозів.