Дрони над Херсоном: як місто живе під постійним прицілом
Російські безпілотники стали головною загрозою для життя херсонців. Лише за цей рік від їхніх атак загинули понад 80 мирних мешканців, ще понад 1200 людей дістали поранення.
Херсонська громада опинилася в унікальній для України ситуації: ворожі позиції розташовані за кілька кілометрів, по той бік Дніпра. Через це російські війська щодня застосовують проти міста широкий арсенал озброєння, але найбільше життя людей ускладнюють саме дрони.
Безпілотники дедалі глибше залітають у житлові квартали, з'являються над дорогами та зупинками. Оператори в реальному часі бачать людей, обирають ціль і можуть довго чекати зручного моменту. Так звані «дрони-ждуни» здатні годинами сидіти на дахах, аби атакувати людину, яка вийшла з дому.
За даними Сил оборони, щотижня над Херсонською громадою фіксують близько двох тисяч ворожих безпілотників. Із початку року саме вони стали основною причиною загибелі та поранень цивільних.
Показовий випадок стався 19 серпня: за один ранок росіяни атакували громадський транспорт, приватний автомобіль і цивільну жінку. Тоді загинули шестеро людей.
Містяни вже змінили звичний ритм. Перед виходом із дому люди перевіряють моніторингові канали, аби зрозуміти, наскільки активно літають дрони в потрібному районі. Пересуваються перебіжками: від під'їзду до машини, від машини до магазину, не затримуючись на відкритих ділянках.
Під прицілом — навіть комунальний транспорт. Цього року через атаки дронів пошкоджено 16 автобусів і 45 тролейбусів, багато з них неодноразово. Також уражено понад 770 цивільних автомобілів.
Окрема тактика ворога — удари по гуманітарних місіях. Зафіксовані випадки, коли дрони атакували волонтерів, які привозили воду, та автомобіль гуманітарної місії ООН, що прямував до «червоної зони». Через постійні обстріли траси Херсон — Миколаїв вартість доставки товарів зросла приблизно на 10%.
Начальник Херсонської міської військової адміністрації Ярослав Шанько наголошує: це не випадкові інциденти, а системна кампанія терору проти цивільного населення. Якщо світ не реагуватиме на неї як на цілісну загрозу, тактика прицільного полювання на людей може поширитися далеко за межі прифронтових громад.







