Чаплинська служба у справах дітей: як працює під окупацією та після виїзду

Чаплинська громада на Херсонщині опинилася під російською окупацією в перші години повномасштабного вторгнення. Місцева влада працює в умовах релокації, і служба у справах дітей не виняток. До звичних завдань — опіки над прийомними сім'ями та дітьми без батьківського піклування — додалися евакуація з тимчасово окупованої території, підтримка родин, які виїхали, та відновлення документів.

Оксана Шевченко згадує, що перші дні вторгнення були шоком. Вона з родиною намагалася виїхати одразу, як і багато місцевих. Одним із найяскравіших спогадів того часу став момент, коли вона побачила, як російські військові зривають українські прапори з будівель. «Єдине, що вони не змогли забрати, це був великий український герб, намальований на будівлі селищної ради. Ми всі крадькома на нього дивилися, мабуть, він нас і тримав місяці в окупації», — розповідає вона.

До війни життя в громаді налагоджувалося: після децентралізації зросли зарплати, селище оживало. Але з початком вторгнення все змінилося. Після виїзду з окупації роботу служби довелося починати фактично з нуля. Обласна служба надала перелік дітей, які перебували на обліку, а особові справи відновлювали поступово, тримаючи зв'язок із опікунами за телефонами.

Станом на 1 серпня 2026 року на обліку перебуває 41 дитина, функціонують чотири прийомні сім'ї. Однією з найбільших складнощів залишається неможливість особисто перевірити умови проживання дітей. «Я не можу виїхати й обстежити, як проживає дитина. Це одна з найважчих складових роботи», — каже Оксана Шевченко.

Сьогодні служба активно супроводжує родини, які виїжджають з окупованої території: інформує про безкоштовну евакуацію, допомагає з документами та виплатами, консультує. Тісно співпрацюють із благодійною організацією Save Ukraine, завдяки чому вдалося вивезти, зокрема, літню жінку-опікунку з двома онуками. Міжнародні партнери забезпечують родини продуктовими наборами та речами першої необхідності.

Окрім того, служба продовжує оформлювати дітям статус сиріт та влаштовувати їх у сімейні форми виховання. Минулого року двоє дітей отримали такий статус: одну дитину взяла під опіку рідна сестра, іншу — прийомна сім'я. Окремою проблемою залишається адаптація дітей-переселенців у нових школах — опікуни скаржаться на упереджене ставлення.

Після деокупації громади роботи, за словами Оксани Шевченко, стане ще більше: відновлення документів, пошук дітей, повернення довіри людей. «За кожним документом, за кожним прийнятим рішенням стоїть конкретна дитина і її доля. Наше завдання — зробити все, щоб її права були захищені навіть у таких тяжких воєнних умовах», — підсумовує вона.