«Просто їдеш і віриш у Бога»: 25-річний водій морської піхоти з Херсонщиною в серці лишається у строю

«Алі» у війську з 18 років. За цивільною професією він будівельник, але мирного життя, за його словами, майже не бачив. Служити хотів завжди: батько був військовим, тож рішення приєднатися до Збройних Сил було для нього природним.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, до війська пішла вся чоловіча частина родини. «Вдома з сім'ї тільки я і сестра, дуже багато родичів, двоюрідних братів — і всі-всі-всі військові. І всі пішли служити, і як це, я не піду? Кажу: «Гайда!» Треба так треба», — розповідає боєць.

За час великої війни він воював на багатьох напрямках — на Донеччині, Харківщині, Запоріжжі. Служив у херсонській 124-й бригаді територіальної оборони, разом із побратимами ходив на лівий берег.

Хоча виріс «Алі» на Вінниччині, з Херсонщиною у нього пов'язані дитячі спогади. «Мати моя херсонська, сестра народилась у Херсоні, всі родичі з Херсонщини — я більше херсонець, ніж вінничанин, можна сказати», — каже військовий. Місто, яке він пам'ятає з дитинства, і нинішній Херсон для нього — різні світи. «Коли я був малим, приїжджав, дядько зустрічав на автовокзалі, ми їли пиріжки. Раніше мені Херсон здавався таким великим містом, а зараз я розумію, що це таке маленьке місто. Все таке рідне. Якщо зрівняти раніше — міста немає. Яке тут бурлило життя… Не можеш просто прийняти цю реальність», — говорить він.

Зараз його завдання — доставляти побратимів і вантажі, а також допомагати встановлювати антидронові сітки. Автомобіль, на якому він їздить, неброньований. «Завжди важливе життя людей. Завести, зберегти своє життя і в першу чергу побратимів. Тому що коли я їх везу, все залежить від мене. Швидко завіз, швидко вивіз. Це дуже складно морально, тому що ти розумієш, що будуть бити завжди водія. Автомобіль неброньований, незахищений — і ти просто їдеш і віриш у Бога», — ділиться «Алі».

Через захворювання він міг звільнитися, але вирішив залишитися. «Можна ж виконувати якусь роботу, навіщо виходити, сидіти вдома і нічого не робити, а так — користь приносити. Ніхто ж цього не зробить, все одно має хтось виконувати», — пояснює боєць. Зараз, за його словами, головне — стримати ворога: «Щоб просто вони не пішли далі. Якщо вони прорвуться далі — буде дуже-дуже погано. Просто потрібно стримати ворога. Це просто моя робота. Я роблю свою роботу».

Навіть після завершення повномасштабного вторгнення «Алі» не планує звільнятися. «Я, якщо чесно, я кайфую від цієї роботи. Я не бачу для себе іншої якоїсь роботи. Навіть якщо закінчиться повномасштабне вторгнення — все одно буду продовжувати служити», — каже він.