НАЙВАЖЛИВІША УМОВА РОЗВИТКУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ В XXI СТОЛІТТІ – ІНФОРМАЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ОСНОВА ПРОГРЕСУ У ВСІХ СФЕРАХ ЖИТТЯ. ОСНОВА ЦЬОГО СЕРЕДОВИЩА – ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РЕСУРС (ІР), КОТРИЙ Є ГОЛОВНОЮ ХАРАКТЕРИСТИКОЮ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТРЕТЬОЇ (ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ) ХВИЛІ. САМЕ У ІР СКОНЦЕНТРОВАНА СИЛА ДЕРЖАВИ І ЗАПОРУКА ПРОЦВІТАННЯ І ДОБРОБУТУ ГРОМАДЯН.
На збереження і розвиток ІР істотно впливають глобалізаційні процеси: відкритість кордонів, вільний ринок праці і капіталу, міграція фахівців. Глобальна боротьба за ресурси, першочергово за людські, збільшує імовірність певних загроз для економічної безпеки держави. Зокрема, в Україні уже активізувалися проблеми, пов’язані з деструктивними тенденціями інтелектуального розвитку та їх впливом на індикатори економічної безпеки. Цьому сприяло посилення міграційних потоків. За умов обмежених ресурсів саме інтелектуальний потенціал країни є невичерпним джерелом інновацій, стимулом для розвитку та формування конкурентних переваг.
Інтелектуальні ресурси (від лат. intellectus – розуміння, розум) – історично сформовані здібності, уміння та навички розумової діяльності, спрямовані на підтримку взаємодії процесів виникнення, становлення та зміни суб’єктів соціального буття. Інтелектуальним ресурсом є лише ті знання, що актуалізовані в суспільстві (в економіці, освітніх технологіях тощо). Носій ІР – людина, що володіє певними знаннями та технологіями мислення.
Життєвий цикл ІР складається з його накопичення, збереження, використання і відтворення. Для країн, що розвиваються, саме два останні процеси доволі проблематичні, в контексті глобалізаційних впливів. Загалом, життєвий цикл ІР держави обумовлюють: рівень економічного розвитку і добробуту населення, ефективність діючих політичних інститутів, стан розвитку демократичних прав і свобод тощо.
Накопичення і відтворення ІР є серйозним завданням для державної і політичної еліти “третього світу”, оскільки багато висококваліфікованих фахівців прагнуть професійно розвиватися в економічно розвинених країнах-лідерах. Безумовно, кожна людини має право обирати де професійно реалізовуватися, особливо якщо батьківщина не здатна забезпечити професійне зростання і гідну заробітну плату. Та внаслідок трудової міграції держава втрачає ІР. Еміграція учених і висококваліфікованих фахівців, т.зв. “витік мізків”, – серйозна загроза для інтелектуальної безпеки країни, котра визначається рівнем розвитку наукового потенціалу та інтелектуальних ресурсів, тобто станом підготовки працездатних носіїв наукового інтелекту, кількістю спеціалістів і учених, людей з вищою освітою.
За своїми наслідками криза в процесі формування і розвитку ІР потенційно більш небезпечна, аніж економічна. Водночас на її подолання може знадобитись декілька десятиліть чи навіть століть. В умовах глобалізації наростає важливість наукового потенціалу, наявності передових технологій для розвитку і підвищення конкурентоспроможності країни на світовій арені, тож проблема забезпечення інтелектуальної безпеки стає дедалі актуальнішою.
“Витік мізків” (brain drain), безсумнівно, є маштабною проблемою і має три рівні виміру: глобальний, національний і особистий.
- Глобальний рівень проблеми. Унаслідок значних трансформацій трудова міграція стала нормою для сучасного суспільства і об’єктивним процесом, який важко зупинити або попередити. Міграція на цьому рівні має позитивні наслідки, оскільки сприяє обміну знаннями і капіталами.
- Національний рівень проблеми. Держава захищає національні інтереси і розглядає проблему витоку мізків як виклик або навіть загрозу економічній і інтелектуальній безпеці. Проблема має яскраве негативне забарвлення.
- Особистий (індивідуальний) рівень проблеми. Кожна людина має право на гідне життя, достойну оплату праці і на свободу пересування. Заборони та обмеження цих догм є порушенням прав людини.
Недофінансування науки і освіти, занижена державою моральна і матеріальна оцінка праці учених і фахівців з вищою освітою, применшення їх соціальної значущості, непрестижність професій, пов’язаних з наукою, зниження якості дипломних робіт та дисертацій, небажання або неможливість праці за спеціальністю – усе це соціально-економічні причини “витоку мізків” закордон. Потенційні політичні мотиви “еміграції” ІР – міжнародна і регіональна політична нестабільність, внутрішньополітична криза, тощо.
Наслідки відтоку вчених і висококваліфікованих фахівців – падіння рівня розвитку економіки країни, технологічна та інноваційна відсталість від провідних держав світу. Адже інтелектуальний ресурс, будучи основною передумовою розвитку економіки, відіграє ключову роль і у формуванні та накопиченні фінансового капіталу. Втрати ІР сприяють виведенню національного капіталу і його інвестуванню у економіку інших країн.
Також у спеціалізованій літературі прийнято послуговуватись поняттям “розтрата мізків” (brain waste). Це явище здебільшого обумовлює обмеженість ринку праці. Воно властиве державам, де ринкові відносини тільки розвиваються, й характеризує ситуацію, коли національній економіці не вдається повністю залучити весь ІР суспільства у виробництво, унаслідок чого в частині масштабних довгострокових матеріальних і фінансових інвестицій держава просто “розпорошується”.
За експертною оцінкою авторитетних міжнародних організацій (Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд та ін.) від “витоку мізків” найбільше страждають країни зі слабкою економікою. Опубліковане у 2004 році фундаментальне дослідження “Brain Strain: Optimising Highly Skilled Migration From Developing Countries” виявило, що кожна десята людина з дипломом про вищу освіту, як правило, народилася в країні, що розвивається, а близько 30-50% учених і інженерів, вихідців з третього світу, живуть і працюють в державах-лідерах.
Рена Марутян, кандидат історичних наук, доцент, matrix-info.com