Зеленопідська громада в окупації: як працює СВА та чим живе

Сільська військова адміністрація Зеленого Поду, попри окупацію, не припинила роботу. Співробітники виконують свої обов’язки віддалено, без доступу до частини державних реєстрів і без можливості реалізувати всі повноваження. Проте головне, як розповідає секретар виконкому Зеленопідської сільської ради Маргарита Коваленко, — підтримувати зв’язок із жителями та реагувати на їхні потреби.

До повномасштабного вторгнення робота була іншою: підготовка рішень виконкому, нотаріальні дії, реєстрація актів цивільного стану. Тепер же основне — збір інформації про ситуацію в громаді, моніторинг електро- та водопостачання, медичних послуг, відповіді на звернення громадян, участь у координаційних нарадах.

«Ми консультуємо людей телефоном, пояснюємо алгоритми вирішення різних питань, виконуємо доручення начальника військової адміністрації, які пов’язані із забезпеченням життєдіяльності громади», — каже Коваленко.

Зеленопідська СВА була створена указом президента у вересні 2022 року. Із того часу всі співробітники працюють дистанційно, але комунікацію між собою налагодили. Прийом громадян відбувається в Одесі, у Херсонському гуманітарному центрі «Вільні разом».

Окремим напрямом роботи залишається соціальний захист. Зокрема, діти, зареєстровані в громаді, які повернулися з окупованої території та пройшли опитування в Центрі захисту прав дитини, можуть отримати одноразову матеріальну допомогу.

Спогади про перші місяці окупації важкі: перекриті в’їзди, зниклі з полиць продукти й ліки. Громаду тоді підтримували міжнародні організації — ГО «Місто сили» та структура «ООН Жінки» доставляли продукти, гігієнічні набори, ліки, дитяче харчування. Допомагали й місцеві фермери — молочними продуктами, хлібом, овочами.

Працівники місцевого самоврядування відмовилися співпрацювати з окупантами, попри тиск. Переломним моментом стало 5 серпня 2022 року, коли росіяни викрали сільського голову Зеленого Поду.

Маргарита Коваленко залишалася в окупації до серпня 2022 року. Перша спроба евакуюватися навесні не вдалася — довелося повернутися. У серпні виїхали всією родиною, п’ять діб стояли в полі під Василівкою.

«Це був дуже сумний досвід. Але сьогодні я впевнена: ми ухвалили правильне рішення. Спочатку було дуже важко змиритися із втратою дому. Але поступово розумієш: усе можна нажити знову. Найголовніше, що поряд сім’я, що всі живі», — згадує вона.

Інформацію про ситуацію на окупованій території адміністрація отримує від місцевих жителів. Обстановка складна: нестача пального, зростання цін майже вдвічі на окремі продукти, дефіцит товарів, нестабільна робота енергосистеми, перебої з водопостачанням, відсутність зв’язку та інтернету.

Відомо й про пошкодження об’єктів: частково зруйнована гімназія у Федорівці, Каховський професійний аграрний ліцей у Зеленому Поді. Облік збитків ведуть, але точні масштаби встановлять лише після деокупації.

Громада підтримує зв’язок із жителями через сайт, Facebook, гарячу лінію. Людей просять передавати інформацію один одному, особливо тим, хто не знає, як зв’язатися з адміністрацією.

Після деокупації першочерговим завданням буде розмінування, адже основа економіки громади — рослинництво. Далі — відновлення системи зрошення, критичної інфраструктури, доріг, закладів освіти та медицини.

«Зеленопідська громада — це частина Херсонщини. А Херсонщина — це край сонця, степів, родючої землі, смачних кавунів і, найголовніше, незламних людей. Я вірю, що сюди повернуться наші люди — свідомі, вмотивовані, готові жити й розвивати свою громаду. Найбільше я хочу знову почути дитячий сміх на наших вулицях», — підсумовує Маргарита Коваленко.