Польова кухня морської піхоти на Херсонщині: борщ, плов і добавка за тарілками

Меню тут змінюється щодня й не обмежується однією стравою: перше, друге, салати, солодке й напої. Кухарі 40-ї окремої бригади морської піхоти 30-го корпусу ВМС ЗСУ готують у польових умовах так, щоб побратими й посестри за столом мали відчуття дому.

Юлія служить у ЗСУ з 2023 року й усі ці роки працює кухаркою. За її словами, усе залежить від того, як поставитися до приготування.

«Це все їжа. Головне: як ти її зробиш, та й все. Можна зробити це з душею, і це буде дійсно смачно. А можна зробити, аби було. І хай буде там якась картопля, яку хлопці полюбляють, але вона буде, картопелька — і все», — пояснює Юлія.

На обід цього разу — борщ, гречка з відбивною та салат зі свіжих овочів. Кухарка каже, що готує по-домашньому, і добавку просять часто.

«Страви смачні. Я намагаюся готувати їх з душею, щоб хлопці там наїлися. А потім ще прибігли: «А можна ще добавки?». Особливо коли сидять за столами і так поглядають на роздачу. Я кажу: «Хто хоче добавки?». Вони за тарілками і так ставали в чергу по другу порцію. Бували і такі випадки», — розповідає кухарка бригади.

Військовий на псевдо «Алхімік» підтверджує: годування тут не викликає нарікань.

«По-домашньому, і борщик, як вдома, гарно. Тут навіть нема чим перебирати. Деякі хлопці навіть люблять добавки брати, я особливо. Мене хлопці дуже сварять, що я так роблю, бо кажу: «Ну, хлопці, як таке добре, то як ще не взяти і ще не посмакувати»», — говорить «Алхімік».

Дмитро теж готує для побратимів і посестер із 2023 року. Обсяги великі, а меню щодня інше, тож робота на кухні починається з самого ранку.

«Ми з п'ятої години біля плити. Не пізніше, бо дуже багато процесів треба підготувати. У нас в наряд приходять люди, які нам допомагають, заготовлюють дрова, розпалюють і, звісно, ми тут працюємо вже з тим, що маємо. І так до вечора, години до 21», — каже кухар.

Меню затверджує командування, і його намагаються дотримуватися максимально. Серед круп — гречка, булгур, рис, готують і плов. Буває риба смажена та тушкована в томатному соусі. З перших страв — борщ, бограч, солянка, розсольник, гороховий суп та уха.

Кухарі також прислухаються до побажань військових. Для особового складу робили торти й пироги, креми на сметанній основі та використовували печиво, яке видають, — наприклад, «Марія». Усе залежить від умов: польова пічка розрахована на певну кількість їжі, а духовки в полі немає не завжди.

«Доводиться самому вигадувати, адаптуватися під умови. Бо не завжди можна і пічку поставити. Або так: приїхав, а немає часу її поставити, починаєш на дровах просто готувати. А люди їсти хочуть, всі працюють, всі зайняті своїми справами, і в них часу немає собі приготувати. Звісно, кухар адаптується і знаходить свої виходи в будь-якій ситуації. Потім у нас тут дуже багато служить інших кухарів. І ми між собою спілкуємося, обмінюємося ідеями. Тобто є різні способи, різні рецепти. Навіть той самий борщ — у кожного він різний виходить», — розповідає Дмитро.

«Алхімік» каже, що різноманіття меню відчувається щодня — і вранці, і в обід, і ввечері.

«У нас кожний день смакує. Тут як не берися: і вранці, і в обід, і ввечері. І компотики, і чайочок, все є. Вітамінчики, все дають. М'ясо, котлетки, відбивні, салатики. Як для армії, то дуже файно», — каже військовий.

Тож на цій кухні все тримається на людях, які щоранку стають до плити, аби в польових умовах у бійців був не просто обід, а відчуття дому.