У Херсоні тренер готує чемпіонів України серед спортсменів з інвалідністю

Олексій Тімолаєв тренує спортсменів з інвалідністю у Херсоні 20 років. Заняття відбуваються тричі на тиждень — попри КАБи, дрони та складнощі з тим, як довезти вихованців на тренування.

Нещодавно до тренера потрапила Наталія Сівак. Підготовку до чемпіонату України вони почали взимку, і результат прийшов швидко.

«Зараз я тренував дворазову чемпіонку України зі штовхання ядра «Золота Нагорода» і метання диску теж «Золота Нагорода» на чемпіонаті України. Наталія Сівак», — розповідає Олексій.

У кріслі колісному Наталія перебуває з 18 років — після травми з пошкодженням хребта.

Під час підготовки до чемпіонату спортсменів до місця тренування допомагало довозити «соціальне таксі». Але, за словами тренера, не завжди.

«Зараз таксі коштує 150-250 гривень. Приїхав 250, виїхав 250 гривень. Плюс цю дівчинку чи хлопчика — у них не працює нога, їх треба припідняти, сісти», — каже він.

Тренуватися у прифронтовому місті непросто не лише через логістику.

«У прифронтовому Херсоні дуже, звісно, складно. Тут і КАБи зараз літають, і не припиняють летіти безпілотники. Під звуки обстрілів, можна сказати», — каже Олексій.

З вересня він планує працювати з групою з п'яти спортсменів на кріслах колісних. Є й молодша група — діти від десяти до тринадцяти років.

Серед вихованців тренера — чоловік, який отримав поранення вже під час війни.

«У мене займається один чоловік, який отримав поранення вже під час війни. І ноги повністю в нього не працюють, частково працює тулуб. Він не падає духом, тренується і підтримує інших спортсменів. Зараз посів два перші місця на чемпіонаті України», — розповідає тренер.

Олексій Тімолаєв родом з Криму. Після переїзду до Херсона вступив до спортивної школи, закінчив ХДУ за спеціальністю «Фізичне виховання та спорт». З 2001 року працював тренером з легкої атлетики, а у 2005-му почав тренувати спортсменів з інвалідністю. Першою вихованкою стала Наталія Урсуленко.

«Із 2005 року була одна дівчинка, а потім інші хлопчики, дівчатка. І так пішло-пішло. І я залишився в паралімпійській, дефлімпійській збірній», — каже він.

За чверть століття тренерської роботи Олексій підготував багатьох спортсменів і зупинятися не збирається.

«Те, що вони займаються спортом — це вже великий плюс. Незважаючи на те, що люди у кріслах колісних, їм тяжко це, але вони це роблять, вони покращують свій фізичний стан. І сподіваюся, в майбутньому вони прославлять нашу Херсонщину на міжнародних стартах», — каже тренер.