У Нововоронцовці фармацевти «Аптеки 9-1-1» працюють попри обстріли
У Нововоронцовці на Херсонщині, яка входить до зони активних бойових дій, аптека продовжує приймати людей. Завідувачка Олена Плевако каже: тихих днів майже не буває, але робота не зупиняється.
Нововоронцовка стоїть на березі Дніпра, а до найближчих міст — десятки кілометрів. Через постійні обстріли дістатися кудись із ліками тут непросто, тож місцева аптека лишається чи не єдиним місцем, де можна отримати необхідне.
Завідувачка «Аптеки 9-1-1» Олена Плевако народилася в Нововоронцовці. Згодом жила в Києві, працювала економістом, але мрію про фармацію плекала ще з дитинства — і зрештою змінила професію. 2016 року вона повернулася до рідного селища, а з 2018-го працює фармацевтом.
За її словами, спокійних днів останнім часом обмаль. «Тихі дні останнім часом бувають рідко. Прислуховуєшся до кожного звуку, але продовжуєш працювати. Бувають дні, коли ми вчасно не можемо потрапити на роботу. Коли стає більш-менш спокійно, продовжуємо жити: проводимо час із родиною, зустрічаємося з друзями, посміхаємося», — розповідає Олена.
Страх вона не приховує. «Спокій особливо не вдається зберігати. Під час обстрілів всередині все перевертається, просто чекаєш, коли це закінчиться», — зізнається фармацевтка. Та на ставлення до роботи це не впливає: «Я не розділяю людей за віком чи статусом. Для мене важливо надати якісну фармацевтичну опіку кожному».
До професійних обов'язків тут додається ще одне — увага до людини. До аптеки приходять не лише по ліки, а й по добре слово. «Дуже часто ми підпрацьовуємо психологами, — усміхається Олена. — Люди дуже відчувають наш настрій, тому ми намагаємося триматися позитивно. Є клієнти, для яких спілкування з нами іноді важливіше за саму покупку».
Змінилися й запити відвідувачів: через постійну напругу побільшало попиту на заспокійливі, антидепресанти та снодійні. Люди живуть у стресі, тож потребують не лише ліків, а й фахової консультації.
«Без аптеки тут людям було б дуже складно. Найближчі міста — за 40 кілометрів, і до них ще потрібно дістатися», — каже завідувачка.
Залишатися в Нововоронцовці для неї — рішення непросте. Тут її дім, родина й колектив, за який вона відповідає. В Олени двоє маленьких дітей, і їхня безпека для неї — безумовний пріоритет. Але думка про людей, яким вона потрібна, не відпускає. «Бо тут також є люди, яким потрібна допомога», — підсумовує вона.
